Сьогодні наш ліцей знову огорнувся смутком…

Ми попрощалися ще з одним нашим випускником — Анатолієм Нестеруком.

Анатолій назавжди залишиться у нашій пам’яті як чуйна, добра та щира людина. Він був світлим, відкритим, завжди готовим підтримати та допомогти. Таким його пам’ятають учителі, друзі, однокласники — людиною з великим серцем і щирою душею.

Неможливо підібрати слів, які могли б втамувати біль такої втрати. Це невимовний смуток для всієї ліцейної родини.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Анатолія.

Поділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами.

Світла пам’ять…

Вічний спокій його душі.

У нашому ліцеї відбувся захід пам’яті нашого учня — Вакулічу Станіславу…

Це була зустріч, сповнена тиші, сліз і спогадів. Здавалося, навіть стіни класної кімнати пам’ятають його кроки, усмішку, щирий погляд. Ми зібралися разом, щоб вшанувати світлу пам’ять того, хто назавжди залишиться частиною нашої ліцейної родини.

Тяжкий біль втрати не стихає… Він не має терміну давності. Він не минає з часом. Він живе у серці кожного, хто знав Станіслава, хто навчав його, хто сидів з ним за однією партою, хто просто вітався в коридорі. І сьогодні цей біль не дає спокою — бо й досі важко повірити, що його більше немає поруч.

Під час заходу звучали щирі слова, лунали спогади, горіла свічка пам’яті… У кожному слові — любов, вдячність і невимовна туга. Ми згадували його як світлу, добру, щиру людину, яка мала мрії, плани, майбутнє…

Світла пам’ять тобі, Станіславе.

Ти назавжди з нами — у серцях, у спогадах, у молитвах.

Герої не вмирають.

Віддав своє життя за Україну

Громада Ковеля знову у скорботі «На щиті» повернувся додому випускник нашого закладу Андрій Вікторович Карацай.

Маючи бойовий досвід учасника АТО, у перші дні повномасштабної війни Андрій Карацай пішов добровольцем до підрозділу тер оборони і згодом став бійцем «Сталевої соні».

Він був справжнім захисником, який своїм патріотизмом, відвагою та вірністю Україні став прикладом для оточуючих. Надійний побратим, мужній воїн, який боровся за майбутнє своєї країни, свого міста, своєї родини, загинув при виконанні бойового завдання 2 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Торецьк Донецької області. Герой поліг за свободу, незалежність, ті цінності, за які вже понад 10 років воюють і віддають життя найкращі визволителі України.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїна.

Висловлюємо щирі співчуття родині Захисника.

Жодними словами не вгамувати пекучий біль втрати та не загоїти рани в душі.

Світлий спомин про мужнього Героя навіки залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять, доземний уклін безстрашному воїну.

Молоде життя обірвала війна

Ковельська громада провела у безсмертя Станіслава Васильовича Вакуліча.

Станіслав Вакуліч був сержантом військової служби за контрактом, старшим стрільцем Національної гвардії України.

На захист рідної землі став у листопаді 2024 року. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Загинув мужній Герой 25 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новотроїцьке Донецької області.

Станіслав був справжнім патріотом, який не вагаючись став на захист Батьківщини. Привітний, лагідний, добрий, працьовитий, вірний товариш й надійний побратим. Мріяв про освідчення коханій, будував плани, своє майбутнє. Але в одну мить згасло усе : і мрії, і життя. Він прожив гідне, хоч і коротке життя.

Проводжаючи Захисника в останню земну дорогу, ми віддаємо шану молодому Герою й дякуємо нашому випускнику за подвиг.

Схиляємо голови в великій скорботі! Нехай світлі спогади про Станіслава завжди будуть сильнішими за смерть!

Низький уклін та щирі співчуття родині загиблого Воїна.

День вдячності полеглим Героям

Першого жовтня 2024 року у ліцеї на фасаді закладу, де навчались полеглі Герої, відкрили меморіальні дошки.

Кількість пам’ятних знаків, на превеликий жаль, збільшується щороку. У ліцеї вже десять загиблих Героїв, десять найкращих випускників.

Вшанувати пам’ять полеглих зібралися їх рідні, перший заступник міського голови Тарас Яковлєв, друзі, адміністрація, вчителі, здобувачі освіти.

Важко передати словами той біль втрати, який пронизує наші серця, бо за кожним іменем – доля людини. Вони теж любили життя. Їм би жити, любити, творити, стрічати світанки, бігати босоніж по нескошених травах й різати духмяний коровай, а вони взяли до рук зброю й пішли у безсмертя…

Їх портрети щодня зустрічатимуть й проводжатимуть ліцеїстів, бо ці випускники – приклад для нинішніх учнів. Пам’ять про Героїв не згасне, вона завжди залишиться в наших серцях, бо тільки той народ, який вшановує Героїв, може стати великим.